Змішувачі, несучи строго певну функцію, все ж таки вже перестали бути виключно механізмами, спрямованими на перекриття-відкриття води. Тепер це вже щось більше — частина інтер'єру. Саме тому вибір змішувачів в магазинах дійсно величезний, адже механізм повинен не лише справлятися з покладеними на нього обов'язками, але й гармонійно вписуватися в інтер'єр ванної кімнати. 

Оскільки ж у всьому цьому різноманітті визначитися з типом змішувача, що підходить саме вам? Для початку варто відзначити, що сучасні змішувачі поділяються на три великі групи. Традиційний механізм, яким користувалися ще наші дідусі і бабусі — це змішувач з двома вентилями, позначеними червоним і синім кольорами. Принцип його дії всім нам добре відомий і не вимагає пояснень. У числі його плюсів — більш економне витрачання води, що важливо, якщо у вашому будинку встановлені лічильники. 

Найбільш популярний зараз одноважеля змішувач. Для того, щоб включити або виключити механізм, відрегулювати температуру води, необхідно повернути важіль. Як правило, рух вгору-вниз забезпечує запуск і зупинку механізму, а повороти вліво — вправо — регулюють температуру води. Один раз відрегулювавши оптимальну для вас температури води, ви будете позбавлені від цієї необхідності в майбутньому — пристрій «запам'ятає» результати ваших дій. 

Усі види змішувачів можна встановити і в душові кабіни. 

Ще один вид змішувачів називається термостат. Він являє собою спеціальну панель, на якій закріплені важелі. Один з них призначається для регулювання температури, інший — для запуску механізму. Установки зберігаються, як і в змішувачі одних важелів. Головна відмінність — це наявність пристрою, що оберігає вас від впливу як занадто гарячою, так і надмірно холодної води. Що б не сталося, нагрівання води понад температури людського тіла не буде допущено. Звичайно, якщо ви не відключите цю функцію. Аналогічна ситуація і з холодною водою — конструкція термостата не допустить різких коливань її температури. 

Традиційними матеріалами для виготовлення змішувачів є хром і латунь. Як показує практика, вони ж — найбільш довговічні і зручні у використанні. Але зараз у продажу є і змішувачі з інших матеріалів, більшою мірою відповідають вимогам сучасного дизайну. 

Дата публікації: 05.03.11

Офіційний дилер  «ГЛИМС-Продакшн» — компанія «Іверія»

«ГЛИМС-Продакшн» не випускає прості штукатурні суміші, дешеві в силу їх простоти. Зусилля фірми були спрямовані на створення спеціальних штукатурних сумішей.
 
Штукатурка ГЛІМС® — TS-10 — спеціальна штукатурна суміш для фасадних робіт, має високу адгезію, водостійкість і водовідштовхувальні властивості, морозо — і атмосферостійкість, може застосовуватися для внутрішніх вологих і сирих приміщеннях. Вона не вимагає армуючої сітки, її можна наносити в декілька шарів, кожен завтовшки від 5 до 20 мм. Витрата: 9 — 15 кг/м2.
 
Фінішна шпаклівка ГЛІМС® — 200 — вологостійкий матеріал на сірому цементі для обробки фасадів, вологих і мокрих приміщень, має високу адгезію до штукатурки, бетону, газобетону, асбоцементним і гіпсокартонних плит , цеглі і дерев'яних поверхнях. Витрата: 0,7 кг/м2.
 
Матеріали для систем утеплення будівель
 
У зв'язку з новими вимогами СНіП, які відображають необхідність підвищити теплозахист будівель, на ринку Росії з'явилося багато систем під загальною назвою «Теплий дім». Для певного типу таких систем на базі теплоізоляційних плит (пінополістиролу, PAROC та ін.) «ГЛИМС-Продакшн» розробила склеювальні і штукатурні склади, які повністю забезпечують систему і добре узгоджуються один з одним. Система, виконана із застосуванням сухих сумішей «ГЛІМС-Продакшн», за найскромнішими підрахунками буде мати найнижчу ціну серед систем такої ж якості.
 
Клей ГЛІМС® — КФ — високоміцний, вологостійкий, фасадний бистросхвативающійся клей для монтажу теплоізоляційних плит без використання механічного кріплення на поверхні цегляної кладки, бетону, газобетону, штукатурці. Клей наноситься на плиту коржиками, притискається до стіни і дозволяє коректувати положення плити на поверхні протягом 15 хв. Витрата клею: 0,5 — 0,8 кг/м2.
 
А.Перший варіант передбачає використання декількох шарів на поверхні утеплювача.
 
Спочатку наноситься армована шпаклівка ГЛІМС® - StyroПрайм  — високоефективна шпаклівка — грунтовка, вона може бути також використана для грунтування металу, дерева та ін підстав для подальшого нанесення штукатурних розчинів і інших облицювальних матеріалів. У шар шпаклівки утапливается стеклотканевая сітка (комірка 5 * 5) і нею закриваються капелюшки дюбелів. При нанесенні одного шару витрата — 2 — 3 кг/м2, якщо необхідно два і більше шарів, матеріал потрібно наносити пошарово.
 
Облицювальних матеріалів може служити описана вище штукатурка ГЛІМС® — TS-10 
 
Останнім шаром може бути шпаклівка ГЛИМС ® — 200 і фарбування будь фасадною фарбою.
 
 
Замість ГЛИМС ® — TS-10 та ГЛИМС ® -200 можна застосувати вирівнює шпаклівку ГЛІМС® — 2000. На сьогоднішній день ця шпаклівка стає лідером з продажу фасадних матеріалів марки ГЛІМС. Вона призначена для фінішної обробки фасадів і внутрішніх приміщень, у тому числі і мокрих. У неї висока адгезія до поверхонь різної природи, хороша адгезія до поверхонь різної природи: на гіпсокартон, бетон, пінобетон, штукатурка, цегла, ДСП, МДФ. Матеріал можна покласти шаром товщиною до 1 см. Він поєднує високу паропропусканія (повітряний еквівалент не більше 18) з дуже високим водоотталківаніе і відрізняється підвищеною морозостійкістю. ГЛИМС ® — 2000 можна навіть не фарбувати, якщо немає загрози підвищеного забруднення в умовах великого міста. Матеріал імітує природний доломіт. Витрата: 1,5 кг / м² при товщині шару 1 мм.
 
В.Нещодавно фірмою розроблений новий матеріал, який якнайкраще підходить для облицювання утеплювача.
 
Армуюча шпаклівка ГЛІМС® — MAGNUM — унікальний гідрофобний декоративний матеріал для обробки фасадів у системі скріпленої теплоізоляції. Основою може бути: мінераловатні плити, пінополістирол, пінобетон і інші мінеральні підстави. Матеріал можна покласти за один прийом шаром товщиною до 1 см. Час вбирання краплі води — не менше 2-х годин. Витрата: 1,5 кг / м² при товщині шару 1 мм.
 
Призначений для фасадних умов він може замінити всі три матеріали в першому випадку (А). Його можна навіть не фарбувати, якщо немає загрози підвищеного забруднення великого міста. Матеріал імітує природний доломіт.

Дизайнер інтер'єрів — корисний фахівець. Тільки зазвичай у нього є один недолік — зробити правильне проектування інженерних систем може далеко не кожен з дизайнерів. Адже необхідно знати всі тонкощі і норми, а також технічні особливості устаткування, на підставі яких розробляється будь-який проект електрики. Також дизайнер повинен думати про те, що до деяких важкодоступних місць буде дуже складно дістатися при монтажі електропроводки.

Дизайн-проект будь-якого приміщення, розроблений фахівцями, включає в себе: планування внутрішнього простору; план розстановки розеток, вимикачів, освітлювальних приладів; пояснювальну записку; перелік обладнання і матеріалів, погоджених із замовником.

Планування внутрішнього простору необхідно накреслити в масштабі за будівельними нормами і правилами. Якщо в квартирі планується зміна планування, то необхідно її затвердити у відповідних інстанціях.

План розстановки кінцевих пристроїв (розетки, вимикачі) повинен бути оптимізовано відповідно до плану розміщення меблів і Правилами улаштування електроустановок. План розміщення освітлювальних приладів повинен бути реалізований відповідно до санітарних норм освітленості. Для цього проводиться розрахунок освітленості, що прикладається до дизайн-проекту.

Пояснювальна записка повинна розшифровує всі неточності, скорочення і можливі двозначні моменти. Перелік обладнання повинен викладатися чітко і детально.

Якщо ж ви вирішили зробити дизайн-проект самостійно, то візьміть картатий аркуш паперу, намалюйте приміщення, "розташуйте" на ньому оптимально меблі, розмітьте вимикачі, розетки, освітлювальні прилади, теплі підлоги і віднесіть креслення електрикам. Фахівцям цього плану буде достатньо для того, щоб зробити проект електрики.

Будь електропроект в обов'язковому порядку проходить узгодження по різних інстанціях. Узгодження проекту електрики за часом займає до одного тижня в кожній інстанції. Кількість інстанцій залежить від точки приєднання та виділеної потужності. Погоджений проект електропостачання житлового будинку обходиться на порядок дешевше, ніж проект великого магазина або офісу. У процесі узгодження відповідні інстанції видають технічні умови, за якими необхідно відкоригувати проект. За кожне узгодження стягується державний збір. Тому ще до початку робіт дізнайтеся заздалегідь про можливі додаткові витрати, і будьте готові до того, що кінцева вартість узгодження проекту електрики буде змінюватись з похибкою до 10 відсотків.

Поки всі роботи в присадибних і колективних садах виконуються вручну. Тому садівники-любителі повинні мати різні садово-городні інструменти і інвентар, за допомогою яких можна легко, якісно і продуктивно виконувати всі операції по обробці грунту, догляду за рослинами та збиранні врожаю. Набір необхідних інструментів та інвентарю садівникам треба визначати самим, виходячи з розмірів і місця розташування ділянки, властивостей грунту, наявності системи водопостачання та електрифікації, кількості членів сім'ї.
Яким інструментом краще користуватися?

Садово-городні лопати. Призначені для весняної та осінньої перекопування грунту із закладенням добрив в садах і виноградниках, викопування посадочних ям, канав, траншей, рослин і т.п. Промисловість випускає кілька видів лопат, що дозволяє підібрати інструмент для певних робіт. Універсальної лопатою перекопують грунт, копають ями, формують гряди і клумби. Для перекопки грунтів з закладенням органічних добрив зручна перекопочная лопата з більш широким і гострим робочим органом. Викопувати сіянці і саджанці зручніше міцнішою викопочной лопатою.
Мотики. Служать для розпушування грунту з одночасним знищенням бур'янів в період вегетації і підгортання рослин. Універсальної мотикою можна розпушувати кам'янисту і важку грунт, знищувати бур'яни в щільних посадках.
Розрихлювачі. Зручні для глибокого розпушування грунту ущільнився на пристовбурних кругах під розлогим кронами дерев і чагарників. Зуби у них гострі, вигнуті для кращого заглиблення в грунт і вичісування кореневищ і коренів бур'янів. Комбіновані розпушувачі додатково забезпечені лопаткою для підгортання, нарізки борозен і лунок при посадці розсади, а також квіткових культур.

//'); //]]>

Полольнікі. На невеликій глибині добре підрізають коріння бур'янів і одночасно розпушують грунт. Полольнікі і розпушувачі як знаряддя волочіння більш продуктивні, ніж мотики ударної дії.
Культиватори. Використовуються для своєчасного руйнування грунтової кірки, що утворюється після поливу або дощу. Грунтова кірка утрудняє доступ повітря до коріння і сприяє швидкому випаровуванню вологи.
Граблі. Призначені для вирівнювання грунту після перекопки, подрібнення грудок, вичісування і згрібання кореневищ, бур'янів, листя, сміття, гілок та ін Ними моно розпушувати грунт на глибину 5-10 см.
Дощувальні апарати та лійки. Служать для поливу рослин та підживлення їх рідкими добривами.
Оприскувачі, розпилювачі і гідробури. Дуже зручні для поливу від водопроводу, електронасосів або ємностей, розташованих на певній висоті.
Бури. Незамінні при внесенні підгодівель до коріння дорослих дерев і чагарників, бурінні грунту під час установки стовпів, огорож, взяття зразків для визначення хімічного складу грунту. 
Дрібні ручні грунтообробні інструменти (совки, штиковкой, вилки, лопатки). Необхідні для виконання різних робіт на грядках, клумбах, парниках, а також по догляду за кімнатними рослинами.
Садові ножі. Обрізати молоді дерева, вирізати непотрібні пагони і гілки, зачищати зрізи після спилювання товстих сучків потрібно садовими складними ножами з кривими лезами.
Прищепні ножі. Існує кілька типів прищепних ножів. Окуліровочним застосовують для щеплення плодових культур і винограду ниркою (вічком), копуліровочние — для прівівкічеренком, комбіновані — для щеплення ниркою і черешком.

«Висолів» (вицвіти) — це соляний наліт білого кольору, який виступає на поверхні лицьової кладки.
Причини утворення висолів
1. Пов'язано з зовнішніми впливами

• атмосферні опади, тобто високий вміст води в матеріалах і додаткове їх зволоження;
• температурно-вологісні умови, коли відбувається повільне і тривалий випар вологи з матеріалу на поверхні конструкції;
• знижена температура повітря, що сприяє утворенню кристалогідратів. 

2. Пов'язано з самим матеріалом

• при пластиковому формовании при просушування атмосферним (а не гарячим пічним) повітрям після випалу, тобто при порушенні технології виготовлення облицювальної цегли (при виготовленні будівельної цегли такий варіант можливий);
• при використанні в кладці вапняних розчинів кладок, цементно-піщаних сумішей, а так само добавок-електролітів (прискорювачів твердіння та протиморозних добавок);
• при використанні сировини для виготовлення вихідного матеріалу (цегли) з підвищеним вмістом CaOH2 (вапно); 

За даними НИИЖБ: в особовому цеглі в середньому вміст розчинних у воді солей наступне: CaO — 0,006-0,008%; K ± 0,001 — 0,002%; Na ± 0,002-0,003%; SO42-- сліди; S2-, NO2-, NO3-, MgO — ні. Така мала кількість водорозчинних сполук робить малоймовірним утворення значних висолів за рахунок солей цегли.
Практика показує: в більшості випадків цегла, що знаходиться в штабелях на відкритому повітрі і зазнає впливу атмосферних опадів, не має висолів на поверхні, але якщо цегла вже в кладці утворення висолів найчастіше пов'язане з проникання в цеглу розчинних з'єднань зі складу розчинів кладок.
Методи боротьби
1. Як позбутися від висолів?
Позбутися від висолів за допомогою води і щіток найчастіше не вдається. Вода проникає всередину стіни і «витягує» на поверхню наступну порцію солі. А щітки, особливо металеві, руйнують поверхню матеріалу. Під дією атмосфери і агресивних техногенних викидів розчинні солі перетворюються в нерозчинні. Такі з'єднання можна видалити тільки спеціальними складами. Тому для очищення фасадів необхідно застосовувати спеціальні очищувачі, які видаляють сольові і вапняні відкладення, а також стійкі атмосферні забруднення, які не змінюють зовнішнього вигляду матеріалу й не порушують його структуру. Очищувачі наносять на поверхню стіни за допомогою кисті, щітки або валика, витримують протягом 10 — 30 хв., Після чого залишки змивають водою.
2. Як запобігти появі висолів?
Щоб позбутися від утворення висолів необхідно виключити можливість вимивання солей з матеріалу стін. Цього можна досягти гідрофобізацією — обробкою очищеної поверхні стіни спеціальним складом (гідрофобізатори), що надає будівельним матеріалам водовідштовхувальні властивості. Після гідрофобізації вода не вбирається в поверхню, а стікає з неї у вигляді кульок, не викликаючи намокання.

Вже тепло і скоро літо і всіх, особливо жителів міст, нестримно тягне на свіже повітря, на пікнік. І зрозуміло вихід на свіже повітря практично не обходиться без застілля, і чого-небудь приготованого на місці, наприклад, шашлику або барбекю.
«Барбекю» — як багато в цьому звуці. Цим модним слівцем ми називаємо і вечірку під відкритим небом, і кетчуп, і жаровню у вигляді металевої решітки, та й саме приготоване на повітрі і живому вогні, страва. Щонайменше, трохи схоже на гриль, і може бути будь-якої форми. І все-таки на відміну від гриля, в барбекю тепло подається тільки знизу решітки. Основний елемент барбекю — це грати. Зверху на решітці розташовуються продукти, приречені на жарку, і знизу на іншій решітці розміщується паливо. І ще нижче знаходиться зольник — місце куди сиплеться зола від згорілого палива.
Мій добрий знайомий задумав спорудити барбекю на своїй садибі. Якщо простіше, то можна було купити вже готовий виріб, але знайомий вирішив самостійно створити барбекю, досвід у спорудженні каміна у нього вже був. З свого боку я теж його підтримую і рекомендую всім бажаючим споруджувати барбекю самостійно
Знаю кількох людей, які придбали готові барбекю, а зараз з ними тільки мучаться. З яких причин, м'ясо в цих барбекю погано прожарюється, а буває навпаки — горить і тільки з одного боку. 
А у цього знайомого спочатку був задуманий садовий камін, що включає в себе, в тому числі і барбекю. Так як альтанка, в якій він планував розташувати барбекю, була з темного дерева, як матеріал для будівлі був обраний вогнетривку цеглу червоного кольору. Ескізний проект робив не швидко. Необхідно було продумати всі дрібні деталі — де стоять каструлі, і де нарезается зелень, і де розташувати деревне вугілля та дрова, та інше, та інше ...
Коли почали будувати, то спершу залили бетонний фундамент, так як спорудження планувалося постійне, стаціонарне і довго мало прослужити. Зверху фундаменту спорудили П-подібну кладку, а потім зводили стінки і топку з полками. Потім в барбекю, як годиться, поставили грати з нержавійки. Перевагою таких грат є те, що її легко чистити, і вона не іржавіє. Стільниця барбекю була зроблена з того ж цегли, але фанерованого вогнетривкої плиткою. До того ж барбекю влаштували так, що його зовсім не потрібно розбирати перед зимою. У результаті вийшла дуже зручна, затишна і майже домашня піч, що нагадує собою щось на зразок вогнища в італійській селі. 
Більшою мірою правильна експлуатація барбекю залежить від відповідного з нею поводження. Подумаєш, що може бути простіше — розпалив вогонь, дочекався освіти вугілля і смаж, скільки душі твоїй завгодно. Але тут теж досить всяких тонкощів і перевірених на практиці закономірностей.
Неодмінно перед самим початком використанням жарильну ємність потрібно змащують рослинним маслом і добре прожарюють, як сковорідку перед приготуванням млинців. А потім необхідно дати прокаленной ємності гарненько охолонути.

//'); //]]>

Якщо ви використовуєте спеціальну рідину для розпалювання, то знайте — ні в якому разі не можна нею просочувати вугілля завчасно. Рідиною цієї самої можна лише збризнути дрова або вугілля.
У перебігу смаження обов'язково стежите за тим, щоб у зольнику (якщо ви його передбачили у своїй конструкції) була налита завжди вода. 
А вугілля в процесі всього горіння не повинен торкатися до стінок жарильної ємності. Він повинен бути нижче — тільки на решітці!
Багато хто знає, що головне у використанні барбекю — це якісне паливо. Переважно всього це березові вуглинки або березові дрова. Багато любителів і бувалі, які мають достатній стаж в «шашличної справі», застосовують і інші види дров, для того щоб, надати готовому блюду відтінки запахів використовуваного ними дерева як палива. Ще радимо для розпалювання застосовувати тільки спеціальні засоби. І за жодних обставин не використовувати для розпалювання гас, спирт або що найпростіше бензин!
І ось тільки уявіть собі, як чудово зібратися теплим вечором на свіжому повітрі зі своїми друзями в альтанці, де на вуглинах вашого спорудженого барбекю готується соковите м'ясо і виливає непередаваний аромат. Ви все ще не вирішили питання зі спорудженням барбекю?

Мабуть, один з наймодніших видів малої архітектури — садова альтанка. Якщо окинути всі пропозиції навіть побіжний погляд, те розмаїття альтанок за стилістикою і матеріалами вразить уяву. Ось і спробуємо озирнутися: що ж нам пропонують?

Дерев'яні альтанки можуть бути з оциліндрованих колод, з бруса, з дошки, з вагонки, з рейки, з використанням декоративних елементів, різьблених наличників, перил, профільованих плінтусів і іншого. Особливою популярністю користуються альтанки в російській народному стилі з ковзанами і великою кількістю різьблених прикрас. Однак це може бути і «дворянська» альтанка — просторе споруда з широкими вікнами, більше схоже на елегантну залу для прийомів. Затишній і мальовничій виглядає ажурна альтанка з рейки, увита квітучими рослинами. 

Справжньою родзинкою якого саду стануть ковані альтанки, які, звичайно, дорожче дерев'яних, зате володіють підвищеною міцністю і стійкістю до змін погоди. Про те, що їм властиві непередаваний шарм і чарівність дорогоцінної речі, можна і не говорити. Ковані альтанки впишуться практично в будь-який ландшафт, забезпечивши йому вишукану і в той же час природну красу.

Тим, хто любить ультрасучасний креатив, підійдуть альтанки з полікарбонату. Цей матеріал не займається, екологічно чистий і міцний. Його дизайнерський потенціал надзвичайно багатий: ваша альтанка може походити на декорацію з космічного бойовика або на літаючу тарілку!

Цікаво виглядають всілякі комбіновані альтанки. Дуже органічно поєднуються фундамент з натурального каменю і дерев'яний верх. До речі, така альтанка може бути двоповерхової з утепленим першим поверхом, призначеним для зимового відпочинку. Інше радує око поєднання — дерево і метал. Ковані решітки на зрубах виглядають оригінально і в той же час природно. 

Компанія, що спеціалізується на виготовленні альтанок, зазвичай пропонує варіанти скління і утеплення і гарантує якість своїх виробів. Проте багато фірм намагаються збути за дорогою ціною абияк збиті альтанки і заробити грошей на хвилі попиту. Майте на увазі: коли відбувається оформлення будівельних ліцензій, визначається перелік будівельних послуг, які виявляються фірмою, а також рівень кваліфікації персоналу. Обрана вами фірма повинна мати дозвіл на виготовлення малих архітектурних форм, зокрема альтанок.